Пращур

Оригинальное название:Ископаемое
Автор: R1312, пер.: Gabrielle Delacour
Бета:Chaos
Рейтинг:PG
Пейринг:СС
Жанр:Action/ Adventure
Отказ:Якщо вам хочеться опису пристрастей - це не тут.
Аннотация:Коли немає кому захистити дитинят, за це візьметься живий пращур. І не стійте на його шляху!
Комментарии:
Каталог:нет
Предупреждения:нет
Статус:Замерз
Выложен:2005-05-20 00:00:00 (последнее обновление: 2005.07.24)
  просмотреть/оставить комментарии


Глава 0. Вступ

Власне, будь-який крокодил – жива викопна тварина. Динозавр, що зміг пристосуватися, відверто кажучи.
Вищий плазун.
І найчастіше мало хто уявляє собі його звички й можливості.
Бо зуби завеликі – розбиратися з ним...



Глава 1.

"Влаштуй цькування рудих – і вони теж почнуть триматися одне за одного"

Дивні речі відбуваються сьогодні! Під вечір у кабінеті з'являється панна Тиммонс з шостого курсу Слизерина і заводить велемудру бесіду про властивості волосся віїл та перспективи їх використання в... Коротше кажучи – "Успіхи зіллєзнавства" за минулий рік, номер, здається, дев'ятий. А треба сказати, що до масноволосих, худих та сутулих викладачів дівчата вечорами не ходять ніколи. Тим паче для наукових бесід з попередньою підготовкою.
Час наближається до десятої години вечора, і панна починає трохи нервувати та прислухатися. А мерзотник-зіллєвар захопився і сокотить, мов горохом сипле...
Ну ось, нарешті!
– Добре, ми тут забалакались, а там хтось з ваших колег закритий у коморі. Як ви вважаєте, може, його дістати?
Панна підскакує, але...
– Immobilis!
На відміну від "скрижаніння" це не боляче. Лише не ворухнешся.
– Піду заберу його.
– Та-а-к. Пане Толлівер, яка несподіванка. Вас, мабуть, сюди занесло ходовим вітром.
Мовчанка.
– Що Вам треба у моїй комірчині?
Мовчанка.
– Ви знаєте, як це називається?!
Мовчанка.
– Ясно. Зі мною – вперед.
Саджаю його поряд із Тиммонс і починаю питати.
– Я так розумію, ваші дії були скоординовані. Пояснення?
Мовчанка. Дістаю слоїчок.
– Чи вам відомо, що це таке?
– Веритасерум, – о, скільки ненависті!
– Його використання заборонене міністерством!
– Пожалійся... – тоскно гмикає до неї Толлівер.
– Що ж, не хочете добром, буде за правилами. Вперед – зі мною.
Скорботною процесією йдемо до директора. Думки написані на спинах літерами в лікоть заввишки – "Виженуть". Еге ж. Аж тричі.
– Ясно. Що вам там закортіло?
Мовчанка.
– У вас є пояснення чи виправдання?
Мовчанка. Зрозуміло – довкола вороги.
– Профессоре Снейп, Ваша пропозиція?
– Стягнення. У мене. Безтермінове.
– Як забажаєте – комірчина ваша... – Дамблдор тільки-но з процесу. Виглядає стомленим і сумним.
– Почекайте мене обидва в приймальні. І Мерлін вас обох борони спробувати підслухати або зв'язатися з колегами.
– Пане директор, я розумію, що невчасно, але приділить мені дві хвилини.
– Я тебе вже слухаю.
– Діти у відчаї. У третини – батьки під судом або вже в Азкабані, друга третина – самі під підозрою, решту всі учні та більшість викладачів вважають "невикритими вбивцями". Їм дістається з усіх сторін, а голову вбито, причому не на тім боці. Вони в ізоляції. Сьогодні навіть поїсти нормально не змогли – під стіл хтось кинув смердюляника! Я розумію, що не маю підстав, що я тут без року тиждень, я теж під підозрою і мене не чіпають лише тому, що бояться або вас, або мене самого. Але більше нікому, пане директор! Віддайте мені братство Слизерин. Я ніколи ні про що не прохав, зараз прошу – віддайте. Будьте ласкаві.
– Северусе...– Дамблдор тре скроні. – Професоре Снейп. Ви ж ніколи не працювали вихователем. Це важкі діти, запевняю вас. Я подбаю про них, більше такого не буде...
– Вас майже немає зараз у школі. І... Я прошу, пане директоре. Ніколи не прохав двічі. Ці діти не просто так пішли до мене в комірчину. Якщо вони й далі викручуватимуться – це кепсько скінчиться і для них, і для інших.
– Голову не призначають. Я можу дати тобі повноваження, а ти можеш спробувати.
Ну що, нудно було? Повеселішає!
В.О. голови братства Слизерин крокує на свій факультет розбиратися із першою проблемою. Кумедно, я не був у вітальні і спальнях років три-чотири! Як я виглядаю? Як завжди – погано. Що ж, так тому й бути.
Отакої! А ЦЕ ЩО?
Контур, доволі наївний, але – сигнальний контур! Довкола всієї башти. Активна частина – залити коридор водою, а тут – яма. Так. Контур не чіпаємо. Діти... Не економічний контур. Дивно – його тримати постійно треба десь із п'ятнадцять осіб, а стільки на старшому курсі просто немає. Здається, я знаю, чому полізли у комору... Швидше!
ДВОЄ з боків! Expeliarmus! Petrificus Totalus!
Яка. Тварюка. Вирішила. На мене. НАПАСТИ?
Vingardium Leviosa!
Двері.
У вітальню я просто вдираюся, штовхаючи щит попереду. І бачу...
Вони вишикувалися кутом. Лише старші курси, перекриваючи мені прохід. Хтось неодягнений – вочевидь підняли по тривозі. Кілька малюків загнані в куток, де їх прикривають два старшокурсники. На столі доварюється щось.
– Вечір, хоч і не добрий. Не дають спокою лаври Поттерів, зміяче плем'я? Що в казані?
– Е–е-е..
- Старости?
- Е-е-е..
- Надзвичайно змістовно! Хто тримає контур? Кому сяйнула думка варити "Магозбірник"?
Довго я слухатиму свій голос?
- Вдертися у вітальню! Ви - не наш голова, добродію!
- Заткни пельку, бовдуре! - це сичать старости. Вірно, вам усім лише сварки бракувало...
- Помиляєтеся. Із сьогоднішнього вечора - я у вас замість голови. Хто-небудь бажає перевірити мене? Тим краще. Захист зняти! Зілля вилити! Розьє, Кларенс - допоможіть Толліверові й Тиммонс занести з кухні їжу та сік. Потім - усім спати!
- Е-е-е... Пане професоре, можливо, на нас нападуть...
– Я особисто берегтиму вашу цноту, панно Тиммонс. Ту, що існує в моїй уяві, вже не знаю, як насправді. Ще питання? Їсти й спати! Це всіх стосується.
Мовчки виводок їсть свій підвечірок й розходиться по кімнатах. Що ж, пару ночей справді доведеться почергувати... Де їхній казан? А, ні – потім не відісплюся. Вихідні відміняються.
– Пане.. А ви... Надовго головувати?
– В чому справа? Спати – не вам сказано?! Самі напросилися – мийте казан.
– До речі, Кларенс?
– Так, пане?
– Добре зроблено. Я маю на увазі організацію захисту.
Вона деякий час мовчить.
– Нас мало тепер, пане.
– Йдіть спати. На вас дивитися страшно.
Звідки я знаю, чи я надовго... Під питанням і знаю, і надовго, і навіть власне "я".
– О-о, добродію!
– Добраніч, бароне!
– Радий знову вас бачити, – мене явно підвищили. Барон – і на "ви"!
– Збудити вас?
– Якщо засну. За годину до підйому. Буду вам вдячний, бароне...
– Нема за що, добродію.
– Мартинсе! Три бали зі Слизерину за спробу порушити моє розпорядження. Я не потребую додаткових патрулів. Досить. Я знайду вам справу, не хвилюйтеся.
З цими молодими рептиліями не занудьгуєш.
Ніч минула спокійно. Вранці зустрічаю учнів у вітальні...
– ...деякі вважають, що робота в цій школі – серйозна невдача в моїй кар'єрі. Я вважаю, що працюю в кращій школі чаклунства, а тепер збираюся очолити краще братство. Для особливо кмітливих – пояснення: воно таким було і буде. Славу братства Слизерин завжди складали його учні – люди кращих здібностей та кращих родин. Ви всі – будете відповідати цим вимогам.
– Ми намагатимемося, а як не впораємось...
– Ви мене не зрозуміли – це було не питання, а твердження. Я вважатиму невдачі спробою зробити з мене та вас невдах.
...
– Сьогодні Дамблдор оголосить про моє призначення на посади виконуючого обов’язки голови. Це прекрасний привід продемонструвати, що Слизерин завжди знає більше від інших. Причому зробити це без порушення правил...
...
– Наостанку хочу додати. Я не схильний гратися у справедливість. Я буду всіляко підтримувати своє братство у змаганні з іншими. І чекаю, що ніхто з вас не заважатиме мені. Себто не намагатиметься пошити у дурні. Ось за такі вчинки я буду відбирати бали і карати без жалю. Щоб вам було легше... Ви витримали місяць без голови братства. Ви відчули себе Ви відчули себе справжнім братством. Збережіть це відчуття. Становище таке, що Слизерин та Гоґвортс – наш єдиний захист. Ви частина братства і воно завжди за вас. Ваші труднощі – його труднощі, поки це діє в обидва боки. Все. Зустрінемося за сніданком.
Останні три тижні Слизерину було вельми складно поїсти у Великій залі. По дорозі учням постійно підкидали якусь гидоту, кепкували... Звичайно, слизеринці теж не попускали, проте кількісна перевага є кількісна перевага.
Наприкінці місяця у Велику залу виходили здебільшого старші курси і відносили трохи їжі молодшим. Сьогодні ситуація явно змінилася.
Швидко, не зважаючи ні на кого, восьмеро пройшли до столу і почали його перевіряти. Вони повитягали всілякі "сюрпризи" і стали круг столу. За хвилину щільною групою прийшли всі інші. Вони прикривали молодших і палички в руках показували, що це не жарти. Всі швидко розійшлися по місцях, але... Не сіли.
– Змії з глузду з'їхали...
– Що, не хочете більше присісти?
– Гей, рептилії, може, ви не зігрілися?
– Старосто Слизерину, підійдіть до викладацького столу.
– Доброго ранку й смачного, пані й панове...
– Чому ви з паличками? Ви забули – у Великій залі заборонено чаклувати?
– Наказ голови братства, професорко Макґонагал.
– Що ? Албусе...
– Мінерво, одну хвилинку... Ви вільні.
Дві хвилини до дев'ятої. Одна. Тридцять секунд...
Дев'ята рівно.
Відчинилися бокові двері, і на викладацьке підвищення піднявся Майстер Зілля Северус Снейп. Братство Слизерин як за командою повернулося до нього.
Снейп коротко кивнув учням за столом. Учні коротко вклонилися у відповідь.
Снейп сів. Слизерин сів.
Снейп узяв виделку і ножа. Братство почало снідати.
Аніскільки не зважаючи на тишу в залі.
Дамблдор тихо посміхнувся. За п'ятнадцять хвилин він піднявся і промовив:
– Хвилину уваги. Від сьогодні Северус Снейп виконує обов'язки голови братства Слизерин.
Снейп підвівся й посміхнувся залі. Зала здригнулася...
У братства Слизерин з'явився голова.




Глава 2.

"І я зрозумів, що наше об'єднання не буде самі троянди та пісні"

Р.Асприн "МІФічні особистості"

– Поясніть, пане Флінт. Нащо. Вам. Здалося. Сидіти. На віщуваннях. У шафі?
– Ну... Я вліз на перерві, а потім – вона б сварила...
О, Мерліне...
– А після уроку, коли ви зволили вилізти, весь у пилюці, вона змовчала? Ваше щастя, що Трелоні не змогла мені описати, за що зняти бали. Лише тому ви будете чистити комин у слизеринській вітальні...
– Не буду!
– Двічі. Завтра і за тиждень. Інакше я б вас вирядив розмовляти із Плаксивою Міртою. Зрозуміло? Надалі будете спершу думати.
Те-ле-пень! Він і сам не зрозумів, що йому знадобилося перед уроком у шафі.
Баджкінс отримала зранку листа і забрала з собою, не прочитавши. Щось мені це не до вподоби...
– Чудово, пане Норрис! Ось як треба різати ці корінці – дивіться, ґриффіндорці.
– Але ж ми їх порізали...
– П'ять балів з Ґриффіндору за сперечання з викладачем.
– Норрисе, чекайте... Сьогодні ввечері покажете мені п'ять морквин, порізаних як належить, а не так бридко, як ваші корінці.
– Пане професоре, де я візьму сиру непорізану моркву?
– Ваш клопіт. Не треба було халтурити.
– Пане Аркнотт. Ви що – з Гаффелпафу? Негайно переменіть шкарпетки!
І за цим я маю слідкувати...
Коридори та завулки... Підозрюю, що окрім нашої башти, такої кількості немає ніде. Де його носить?!
– Струлсоне! Чим ви... Що це?
Він сидить перед столом. На столі вишикувані в ряд шість химерних ґудзиків. Кремезний скандинав з шостого курсу сидить із мертвим обличчям і, здається, навіть не кліпає.
– Струлсони завжди жили біля моря. Біля холодного, вередливого, бурхливого північного моря.
Інтонацій майже нема. Він повільно простягає руку і починає рухати ґудзики.
– Ми завжди рибалили. Дід казав, що магія може зникнути, а риба залишиться. Він помер сім років тому.
Посунув ґудзика.
– Кожний Струлсон виходячи в море надягав одіж із таким золотим ґудзиком. Якщо Струлсон потопає і його тіло приносить до берега – його зможе поховати той, хто знайде.
– Батько – здобував кров морських зміїв. Один із них його вкусив.
Ще один.
– Два старші брати. Карл та Петер. Були в команді, яку заманили в пастку. Не встигли роз'явитися.
Два крайні.
– Сестра. Спіймали аврори. Відправили до Аз кабану. Там заборонено мати магічні предмети.
Центральний.
Він дивиться на мене пустими блискучими очима.
– Їй дали п’ять років...
Його мантія застібнута таким же ґудзиком.
– Я – останній.
– І давно ви тримали цю звістку?
– Тиждень тому. Пане.
– Тобто ви вже тиждень тішитеся своїм великим горем? Я подарую вам спеціальний мішок для ґудзиків та дум озлив – для страждань.
В очах здіймається гнівний подив. Давай, оживай!
– Займіться справою. Ви знаєте Елеонору Баджкінс, я думаю? Отже, сьогодні вона отримала листа, після якого її поведінка мені край не подобається. Знайдіть її та до відбою очей від неї не відводьте.
– Вона нікому не заважає і намагається не показуватися... Вона ж не захоче...
– Отож, що намагається не показуватися... Вона вам потрібна? Чи минулий рік був для вас легким тренуванням? Займіться справою!
– Так, пане...
– І, Струлсоне? Мої співчуття. Та ви не маєте можливості просто сидіти.
– Професоре Снейп?
Повний офіційності голос професорки Макґонагал трохи зіпсований її нічним чіпцем набакир.
– Так, пані професорко?
– Підійдіть, будь ласка, до гриффіндорської башти.
Та-а-ак.
– Ейвері, у вас є тридцять секунд, щоби пояснити мені, що насправді ви зволили робити біля гриффіндорської башти о першій годині ночі. Не забудьте вивернути кишені.
– Це, добродію, з усією моєю повагою – вас не обходить...
– Десять балів зі Слизерину. Додатково до тих п’ятдесяти. Швидше.
Сволота...
– Я тобі, лайдаче, звітуватися не повинен!
– Збирайте речі. Завтра зранку я повідомлю про ваше відрахування.
– Ви... ви... не насмілитесь! Мій батько вас на порох зітре! Він...
– Цить! Добре, що нагадали – треба і з ним поговорити, одразу.
– Маєток Ейвері!
– Господаря до каміну, це терміново.
– Пане, він уже...
– Йдеться про його сина.
– Що таке... Северусе, ти збожеволів?
– Недобраніч, Дику. Тобі відомо, що я – в.о. голови Слизерину?
– Так, був наказ...
– Твого синочка сьогодні здибала Макґонагал біля Лев’ячого зоопарку, а мені він повідомив, що причини цієї пригоди мене не обходять, оскільки я лайдак, а ти мене на порох зітреш...
– Батьку, я...
– Цить! Так я збираюся його за нахабство відрахувати. То мені слоїчок для пороху особисто замовити?
– Тату, він...
– Цить, недопеску! Северусе, нам треба поговорити. Я тобі дозволяю робити з ним все, що ти вважаєш за потрібне, геть усе, але... Треба поговорити...
– Ейвері-молодший, гетьте з мого кабінету. До спальні... До речі, вас ще не залишають, так що приберіть дрантя!
– Северусе... Я тебе дуже прошу – така ганьба, мені це зовсім ні до чого... Хлопець відбився від рук, мати його розпещує. Я... на канікулах я вживу заходів, обіцяю. Я просто не знав!
– Дику. Не треба мене обманювати. Все ти знав. Я можу дати йому випробувальний термін – до канікул. Потім ми повернемося до цього питання. Якщо вже ця проблема виникла, у квідичної команди братства немає пристойних мітел – нові „Квінсліп-7” підвищили б авторитет дарувателя для опікунської ради. Це в жодному разі не натяк. На добраніч.
– Ейвері, ви особисто протягом місяця будете готувати компоненти в моїй лабораторії. Щодня, з сьомої до дев’ятої. Почнемо з віджимання гною буботрубів. Ваше питання розглядається. На канікулах батько пояснить вам межі моїх можливостей, вірніше, – ступінь їх відсутності. Вам все зрозуміло?
– Так, пане…
– Геть з очей, бридото.
– Перепрошую, пане, чи я можу… залишитися на канікулах у Гоґвортсі?
– Ні. Відповідайте за свої слова. Геть з мого кабінету.
Тепер треба підготувати уроки на завтра. У п’ятницю – зустріч з юристами з приводу спадщини, в суботу – робота з паперами, неділя – …
Дзвін на столі! Кого ще понесло?!
– Що скажете?
– Ми думали…
– О ні, дозвольте не погодитися. Думати ви не думали.
– Хотіли четвертому курсу підкинути смердюляника.
– Так, йолопи. Один „герой” сьогодні вже відібрав у братства шістдесят балів. Ваші успіхи доповнили б його! Вас попереджували?!
– Так, пане…
– Що ж, ви напросилися. Тільки-но Геґрід звільниться, підете з ним до Забороненого лісу. Збирати інгредієнти. Якщо не повернетесь – висловлю батькам формальні співчуття. Я не збираюся терпіти жодних дій, що можуть спричинити сварки в братстві. Будьте ласкаві направляти вашу активність назовні, якщо вже свербить. И не попадатися. Відправляйтесь спати!
– Пане, а ви не скажете їм…
– Доносів у братстві не терпітиму! Геть звідси!
Шарварок. Вічний…. Коли смішний, коли не дуже.




Глава 3.

Ваша Честе!
Звертаю Вашу увагу, що відповідно до розпоряджень Міністерства магії за номерами 321-67, 397-70, 141-84 особи, присуджені до ув'язнення в Азкабані терміном понад 15 років, вважаються недієздатними. Права на володіння та управління власністю в цьому випадку переходять до найближчих спадкоємців і лише у випадку їх відсутності ("Локвуд та Локвуд проти Міністерства") можуть бути передані Міністерству або суспільним організаціям.
Зараз, у порушення цих актів, права на управління та володіння власністю родини ... збережені за Міністерством магії.
На підставі вироку Чарверсуду, прецедентів та підзаконних актів, названих вище, прошу Вас у двотижневий термін прийняти рішення про передачу прав володіння ... найближчим спадкоємцям при збереженні права оперативного управління в межах опікунства за школою магії та чарівництва Гоґвортс.
Безпосередні рішення з управління майном, що приймаються тільки для утримання членів родини, відповідно до рішень у справах "Блек проти Блека", "Дигл та Слизерин проти Томаса" у даному випадку можуть прийматися Головою братства.
Звертаю Вашу увагу, що рішення у справі вже затримано більше ніж на місяць над термін, передбачений інструкціями Міністерства магії.

Голова братства Слизерин
F.P.M.
С.Снейп.

"Підтримую"
Дамблдор

"Прошу узгодити"
К.Фудж

"Корнеліусе, дітям нема в що вдягтися, на що купити інгредієнти та підручники"
Дамблдор

"Це родини прибічників Самі-Знаєте-Кого!"
Е.Боунз

"Не всі. І до чого там діти?"
А.П.Д.

"Згоден. Підготуйте Положення про права управителя"
Міністр магії К.Фудж

З поганої вівці хоч рішення у справі.
І так дев'ять разів.

– Справа робиться, пане голово, чого ви заїдаєтеся?
– Знаєте що? Ви затримали передачу вже на місяць після рішення суду. Це порушення. Якщо передача цих статків не буде виконана через два банківські дні, я просто висуну Міністерству рахунок за використання коштів...
– Як ви можете!
– Скоріш – як ви можете? Коли завершується термін по цих внесках? Ваша доля у прибутку – чотири відсотки. Як у посереднього брокера. І просіть Мерліна, щоб я не показав ці документи у міністерстві! Основний маєток має бути повністю. Вам ясно? Я вам пришлю чого-небудь заспокійливого, а то ви щось дуже почервоніли. Доброго вечора.
Папірці і скандали. Це не складно, але сильно втомлює. Міністерські щури мстяться за свій страх, хоча їх війна майже не зачепила. Чомусь...
– Добраніч, Філче.
– Добраніч, професоре! Гуляєте?
– Так, розминаюся. Все спокійно?
– Так..
Свіжого повітря не буває. Світ складається з каменю, проходів, меблів та камінів... Пахне вогкістю, хвоєю з лісу, крейдою, пилом... А це що смердить?
– Мундунгусе! Ти підпалив свої шкарпетки?
– Га?
– Що. Ти. Робиш. У Слизеринській. Башті?
– Та годі, травки хлопцям приніс...
– Травки? Я маю тебе про щось попросити. Гадки не май, що зможеш продавати цю гидоту моїм учням. Ти ж не хочеш зі мною посваритися?
– Пусти... Дихати ж не можу..
– А тобі й не треба. Геть! Щоб і дух не пах!
– Альбусе, Флетчер знову притяг свій гидезний товар. Ми – не маґли, але якщо я ще раз його тут побачу!
– Більше він сюди не потрапить. Не переймайся.
– Тролль з ним...
Ну ось, маєте! Нумо гамувати сум всіляким.. Що б їм сказати?
– Панно Баджкінс? Пане Струллсон? Ви знаєте, котра година?
– Професоре, вона хотіла кинутися з вікна. Я її умовляв.
– О-о-о! Прямо у вас на очах? Тоді нам є на що подивитися – спеціально для панни. Йдемо.
– Отже, ви вирішили здійснити політ без мітли з Астрономічної вежі. Як романтично! Ви внизу розкинулись на сірому камінні давнього жорстокого замку, всі страждають, так? Усвідомлюючи свою провину? А потім ваше прекрасне бліде обличчя в обрамленні білих квітів так романтично... НЕ РУШ!
Що ж, ось маєте чарографії завершення польоту, тільки не згори, а зблизька. Зверніть увагу на зім'яті лицьові кістки. На розчавлену грудну клітину. НЕ ВІДВЕРТАТИСЯ! Що вам ще показати? Ось маєте – повішені. А це ті, що труїлися в різні способи. Зірка колекції – утоплені різного часу відловлювання. Зверніть... Дайте їй цеберко, Струлсоне.
Смерть, Баджкінс, потворна. Завжди. Ви не встанете потім для оплесків та ридань. Ви будете мати ось такий вигляд – і всі це побачать. Уявляєте, як вас будуть згадувати?
Подумайте про це заздалегідь. До речі – це нічого не вирішить. Ви замало займаєтесь. Я вам дещо додам.
У мене немає досвіду вибору жіночих мантій та.. інших предметів одягу. За два тижні ви будете супроводжувати мене та дванадцять дівчат з молодших курсів у Гоґсмід. Треба їх вдягти. Свої пропозиції та ескізи з урахуванням шкільної форми покажете мені за чотири дні. Якщо їх не буде або вони будуть невисокого ґатунку – я передам це доручення... Так, ви, я бачу, вгадали. Вона отримає це завдання завтра. Подивимося, хто з вас що може насправді.
Все. Спати!
Я для них – викопна істота. Мене можна стерегтися, проте не обов’язково слухати. Зробити я можу небагато, але й копіювати їх все одно не буду!
Я помилився.
Це була не остання, але, схоже, фатальна помилка.
У минулому житті я комусь сильно допік.
Шкільна форма Гоґвортсу не мінялася чотириста років. Я гадав, там усе регламентовано і нічого особливо не зміниш... Як же я помилявся! Нащо я дав їм таке доручення?
Ви знаєте, що в правилах не оговорено точний колір мантії, крій, положення значка братства, його розмір (урочисто присягаю закатувати того, хто прийде із змією на всю спину!), вид краватки, зачіска... Як називаються химерні голки, що їх встромляють у волосся? Я заборонив їм розказувати мені про білизну, а вони збиралися. І досі не розумію, чому колір шкарпеток такий важливий, щоб через нього влаштовувати голосування.
У вітальні явно відбулися Великі Модні Війни. Виокремилося три групи, і лише одна відстоювала здоровий консерватизм. Гадки не мав, що там стільки термінів. Який я був щасливий у своїй невинності!
Я заборонив їм дві третини ескізів, купівлю та застосування косметики, обмежив суму п’ятьма галеонами на кожного і зробив другу фатальну помилку – повів цих... цю... це... товариство купувати речі.
ЧОТИРИ години! СТО П’ЯТДЕСЯТ ГАЛЕОНІВ!!!
Коли я м’яко й тихо поцікавився у чоловічої частини братства, чи не планують вони витратити стільки часу і грошей, їхні ряди одразу порідшали... Здається, щось не те відбулося з інтонацією.
Що ж, принаймні, ці гроші допомогли їх розважити. Якщо хтось і залишився осторонь, не побувши художником, критиком чи кимсь іще, то на цей нейтралітет він витратив більше сил, ніж доклав би за участі.
Лише одне гріє мені душу і сповнює жахом водночас.
Завтра вони вийдуть у всьому цьому снідати.
Я точно знаю – в інших братствах модниць не менше.




"Сказки, рассказанные перед сном профессором Зельеварения Северусом Снейпом"